ПІДСУМКОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА з літературного читання. ПРОЧИТАТИ ТЕКСТ і виконати завдання. Вода, Вогонь і Честь
Зустрілись
якось на дорозі Вогонь і Вода.Вогонь не
любить сидіти на місці. Навіть коли його
запирають у грубці або печі, він тільки
й дивиться , щоб вир-
ватися. Вода теж на місці ніколи не
всидить, завжди кудись біжить. Отож і
вибі-гли вони, кожне на прогулянку.
Тільки встигли здибатись і поздоровкатись,
аж тут їм Честь назустріч.
Здивувались
Вогонь і Вода: адже досі вони ніколи не
зустрічалися на одному шляху з Честю.
Бо вона не з тих легковажних синьйор,
що буде перехо- дити з одного шляху на
інший чи взагалі бездумно вештатися по
дорозі. Вони й гадки не мали, що сьогодні
Честі довелося назавжди покинути одного
затного синьйора, що зробив безчесний
вчинок.-Синьйоро
Честь, - звернулися до неї Вогонь і Вода,
- чи не зробите нам честі й не прогуляєтеся
з нами?-Щиро
дякую, - відповіла Честь, - я певна, що це
буде приємна прогулянка. Тільки якщо
вже йти з вами, то чи не скажете , хто ви?-Не
турбуйтеся, синьйоро Честь, - зажебоніла
Вода, - вам не соромно буде йти поруч зі
мною. Я гамую спрагу, мию, перу, зрошую
поля, кручу колеса мли-нів.Вода
казала щиру правду. Вона тільки те
приховала від Честі, що інколи її
жебоніння переходить у страшенне
ревисько, тоді вона прориває греблі,
затоп- лює села і навіть міста, розтрощує
на друзки найбільші кораблі. Але кому
захо- четься розповідати про себе таке,
та ще й при першому знайомстві?-А
я, - промовив Вогонь, - освітлюю та грію
оселі, варю їсти, допомагаю ко- валям
кувати залізо.Вогонь
не хотів здаватися менш добродійним,
ніж Вода. Тому він теж дечо- го про себе
не сказав. Змовчав, наприклад, про те,
що може спалити хату, а коли вітер — то
й село чи місто; що, граючись, може
розчахнути дуба — велетня, який ще
зеленів би триста років.Честь,
бувши аж надто вибагливою, проте завжди
недовірливою, була в зах-ваті від таких
супутників.-Згода!
Ходімо прогуляємося! - щиро вигукнула
вона.-Стривайте,
- сказав раптом Вогонь. - А коли хтосьіз
нас зайде не в той бік чи відстане? Як
нам тоді знаходити одне одного? Треба
домовитися, кого за яки-ми прикметами
можна знайти. Мене, напрмклад, треба
шукати по димові — ад-же, як відомо, не
буває диму без вогню.-Не
шукайте мене там, - сказала Вода, - де
пожовкли й зів'яли рослини, де земля
потріскалася від спеки. Я тільки там,
де гнуться гіллясті верби, де росте
вільха, очерет і висока зелена трава.-А
в мене, - сказала Честь, - якихось
особливихприкмет немає. Коли хочете зі
мною приятелювати, завжди бережіть
мене, щоб не згубити. Затямте собі,
синьйори, мою головну прикмету: хто мене
раз загубить, той більш ніколи не знайде.З
усіх трьох супутників тільки Честь не
приховала нічого і сказала щиру правду.
(423 слова)
Зустрілись
якось на дорозі Вогонь і Вода.Вогонь не
любить сидіти на місці. Навіть коли його
запирають у грубці або печі, він тільки
й дивиться , щоб вир-
ватися. Вода теж на місці ніколи не
всидить, завжди кудись біжить. Отож і
вибі-гли вони, кожне на прогулянку.
Тільки встигли здибатись і поздоровкатись,
аж тут їм Честь назустріч.Здивувались Вогонь і Вода: адже досі вони ніколи не зустрічалися на одному шляху з Честю. Бо вона не з тих легковажних синьйор, що буде перехо- дити з одного шляху на інший чи взагалі бездумно вештатися по дорозі. Вони й гадки не мали, що сьогодні Честі довелося назавжди покинути одного затного синьйора, що зробив безчесний вчинок.-Синьйоро Честь, - звернулися до неї Вогонь і Вода, - чи не зробите нам честі й не прогуляєтеся з нами?-Щиро дякую, - відповіла Честь, - я певна, що це буде приємна прогулянка. Тільки якщо вже йти з вами, то чи не скажете , хто ви?-Не турбуйтеся, синьйоро Честь, - зажебоніла Вода, - вам не соромно буде йти поруч зі мною. Я гамую спрагу, мию, перу, зрошую поля, кручу колеса мли-нів.Вода казала щиру правду. Вона тільки те приховала від Честі, що інколи її жебоніння переходить у страшенне ревисько, тоді вона прориває греблі, затоп- лює села і навіть міста, розтрощує на друзки найбільші кораблі. Але кому захо- четься розповідати про себе таке, та ще й при першому знайомстві?-А я, - промовив Вогонь, - освітлюю та грію оселі, варю їсти, допомагаю ко- валям кувати залізо.Вогонь не хотів здаватися менш добродійним, ніж Вода. Тому він теж дечо- го про себе не сказав. Змовчав, наприклад, про те, що може спалити хату, а коли вітер — то й село чи місто; що, граючись, може розчахнути дуба — велетня, який ще зеленів би триста років.Честь, бувши аж надто вибагливою, проте завжди недовірливою, була в зах-ваті від таких супутників.-Згода! Ходімо прогуляємося! - щиро вигукнула вона.-Стривайте, - сказав раптом Вогонь. - А коли хтосьіз нас зайде не в той бік чи відстане? Як нам тоді знаходити одне одного? Треба домовитися, кого за яки-ми прикметами можна знайти. Мене, напрмклад, треба шукати по димові — ад-же, як відомо, не буває диму без вогню.-Не шукайте мене там, - сказала Вода, - де пожовкли й зів'яли рослини, де земля потріскалася від спеки. Я тільки там, де гнуться гіллясті верби, де росте вільха, очерет і висока зелена трава.-А в мене, - сказала Честь, - якихось особливихприкмет немає. Коли хочете зі мною приятелювати, завжди бережіть мене, щоб не згубити. Затямте собі, синьйори, мою головну прикмету: хто мене раз загубить, той більш ніколи не знайде.З усіх трьох супутників тільки Честь не приховала нічого і сказала щиру правду. (423 слова)
Посилання: join.naurok.ua КОД 952795.
Немає коментарів:
Дописати коментар