понеділок, 20 листопада 2017 р.

                                                           

21 листопада - День святого Михайла

MykhayilДень святого Михайла, або Собор святого архистратига Михаїла, відзначають 21 листопада.
Починаючи від Мономаховичів (1125 р.), київські князі вважали Михаїла своїм патроном, зображали його на стародавніх гербах Києва. Символ Михаїла присутній і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах.
Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами: гримить грім — значить, святий Михайло бореться з чортами.
Існує дуже поширений переказ про чорта, який намагався сховатися від архистратига Михаїла. Щоб урятувати, чорт почав називати предмети, за якими Михайло не дістав би його. Серед можливих варіантів він називав навіть людину, але архистратиг Михайло сказав, що в цьому разі людину він уб'є та дасть їй царство небесне, а чортові все одно — непереливки! Так чорт перелічив геть усі предмети, під якими міг би сховатися, аби Бог його не дістав, а про кущ ліщини забув. Тож мисливці радять під час бурі в лісі ховатися під ліщиною, оскільки там грім не вб'є.
А за одною старою легендою, одного разу звичайний мисливець випадково вбив у лісі чорта. До нього з'явився святий Михайло та запропонував виконати будь-яке бажання мисливця. Той забажав обмінятися зі святим Михайлом рушницями. Трохи повагавшись, Михайло погодився на такий обмін. Одну умову поставив святий: якщо мисливець передумає та схоче обмінятися рушницями назад, то мусить прийти на те саме місце.
І почало цьому мисливцеві так щастити на полюванні, що годі й казати! Тільки кожного разу, як він із цієї рушниці стріляв, такий грім над землею лунав, що люди лякалися. От і власник рушниці нарешті вирішив позбутися магічного подарунка, щоб лихо не накликати на свою голову. Пішов на зазначене місце та й обмінявся рушницями із святим Михайлом назад. Але й колишня його старенька рушниця тепер теж набула чарівних властивостей! І мисливська удача не покидала вже його довіку.
21 листопада часто випадає перший сніг, тому й прикмета: “Михайло на білому коні приїхав”.

Народні прикмети:

  • Якщо цього дня сніг буде мокрим, то майбутній урожай буде хорошим.
  • Якщо стоятимуть густі тумани, то така погода протримається до зимового Миколая.
  • Якщо на Михайла ніч ясна, то зима буде сніжна і красна.
  • Якщо Михайло дощем служить - добру й суху весну ворожить.
  • Іній - на великі сніги, а туман - на відлигу.
  • Якщо відлига - не жди санного шляху до Миколи.
  • Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня.
  • День на Михайла похмурий і на деревах іній - до хорошого врожаю.
  • Від Михайла зима морози кує.
  • Як Михайло закує, то Микола не розкує.
  • Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна.

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

                                14 ЖОВТНЯ-СВЯТО ПОКРОВИ БОЖОЇ МАТЕРІ,
        ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА, ДЕНЬ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ
   


14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.
Усі ці свята дуже взаємопов’язані й виникали послідовно.


14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем».
Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.
Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.
Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі, козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці
Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Унікальність історії нашого народу полягає в тому, що в козаччині виявлявся потяг до волі наших предків. І сьогодні багато хто з нас має козацькі прізвища, що ніби доводить причетність кожного до нашої історії.
Регулярні напади на українські землі кримських татар й турків, примушували українців боронити території. Якби наші предки не вигадали якогось дієвого способу оборони, цілком ймовірно. що український народ стерли б з лиця землі. Тож такою силою й стали козаки, які захищали не лише Україну, а й Польщу, Молдову, Угорщину й Австрію від загарбників. Козацтво ширилося й розросталося, а постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій дуже загартувала й без того міцних воїнів.
Отже, знаємо, що перший потужний спалах відродження власної державності припав на Козацьку добу. Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.
Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.

четвер, 31 серпня 2017 р.

                                                                          



середа, 23 серпня 2017 р.

                           24 СЕРПНЯ - ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

                                                                  


пʼятниця, 18 серпня 2017 р.

                                                НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

                                      19 СЕРПНЯ - ЯБЛУЧНИЙ СПАС

                                                                   

четвер, 18 травня 2017 р.

                                           18 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ВИШИВАНКИ                                                       

А що ми знаємо про історію традиційної української вишитої сорочки? Вишитий одяг носили з незапам’ятних часів. Давньогрецький історик Геродот (близько 425 рік до нашої ери), якого називають “батьком історії”, у своїх працях про життя і побут скіфів писав, що традиційний одяг цього народу був прикрашений вишивкою.
В арабських манускриптах X століття є відомості про те, що арабські купці розповідали про русів, які носили вишитий одяг. При розкопках на Черкащині були виявлені народний костюм і вишиванка, приблизно IV століття. Крім того на думку етнографів історія вишиванки, її візерунок і техніка виконання ідентична з орнаментами та малюнками, які наносилися на посуд та меблі стародавніх жителів України. Вишиванка була дуже популярна в період трипільської культури і в період неоліту.
З часом техніка вишивки, візерунки і майстерність змінювалися, залишаючи місце найдоцільнішим.

Візерунок вишиванки

За старовинною традицією вишивкою займалися жінки, які передавали свої навички з покоління в покоління. Історія вишиванки зберігає в собі характерні ознаки місцевості, які відрізняються технікою виконання, гамою кольорів і орнаментом. За тематикою візерунків для вишиванок можна виділити три основні групи: геометричні теми, рослинні та зооморфні (тварини).
Геометричні (абстрактні) візерунки дуже прості: кола, ромби, зірки, трикутники, хрести. Рослинний візерунок – виноград, хміль, дубове листя, квіти, калина. У вишивках тваринних орнаментів зображувалися кінь, заєць, півень, зозуля, голуб і т.д.
Вибір узору для сорочки визначався тим, для кого вона вишивалися. Для дівчаток і юнаків це зазвичай комбінації з ромбів, зірок, косого та прямого хрестів. Для дівчат рослинні мотиви, в основному квіти. Саме квітковий візерунок вибирали для весільних вишиванок.
Для жінок постарше і матерів – плоди і ягоди. Чоловікам геометричні візерунки, щоб додати твердості їх духу і волі.
Цих канонів намагалися дотримуватися, тому що дуже недоречно, наприклад, виглядала доросла або літня жінка з квітами, діти з символами родючості або чоловіки з рослинними візерунками.
Велике значення при виборі орнаменту слід приділити вишивальним швам і кольорам вишиванки. У кольорі вишиванки є дуже багато таємних символів. У чорні вишиванки як правило наряджали мерців. Чорні візерунки несуть погану енергетику і символізують горе від втрати близької людини. А ось вишиванки з орнаментом білим по білому вибирали молоді скромні дівчата. Така вишиванка підкреслювала природну красу дівчини і служила захистом від злих сил. Червоний колір у вишиванках – це добрий і сонячний знак удачі і захисту. Щоб додати фарб до золотих і срібних ниток майстрині під основну нитку використовували нитки жовтого, червоного або чорного кольору. А ось срібні нитки поєднували з блакитним і білим кольором. Зелений колір на вишиванці це символ народження і зростання, яким наносили візерунки трави і листя. Жовтий колір – достаток, багатство. Жовтий колір символізує сонце, як енергію всього живого на землі.


                                                                               
                                                                       

субота, 13 травня 2017 р.

                           14   ТРАВНЯ - ДЕНЬ МАТЕРІ

                                                    


День Матері відзначається у другу неділю травня, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. У травні, коли природа Мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.
 Вперте організувала День Матері американка із Філадельфії Анна Джарвіч у 1910 році. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська. Відтоді в другу неділю травня День Матері відзначали дуже широко. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, свято Матері повернулось в Україну.
Жінка споконвіку вважалася берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. Для українців образ Матері триєдиний. Любов до рідної неньки переросла у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була покровителькою українців, та невгасиму палку любов, що втілювалася у вічній боротьбі, до Матері-Батьківщини.