ВСІМ СОНЯЧНЕ ВІТАННЯ!!! ХТО вчора не зробив контрольну з мови, сьогодні обов'язково зробити. З понеділка пишемо підсумкові контрольні роботи. 18.05, 19.05, 20.05. Сьогодні чекаю на зошити з ДПА з математики з 11.00 до 12.30 в класі. В зошитах з ДПА з української робіть по одному варіанту(який кому до вподоби) з кожної роботи до 21.05. Літературне читання . Позакласне читання.
Прочитай текст (3рази).
ХИТРА ЛИСИЦЯ
Блукали ми якось із лісником і Павликом по берегу озера й натрапили на лисячий слід.
- Мабуть, лиска приходила воду пити, - сказав Павлик.
- Ні, не воду вона приходила пити, - заперечив лісник.
-Ти придивись пильніше: занадто вже обережно ступала вона ось тут, при самій воді. Лисиця рибалити сюди приходить, коли не вполює собі здобичі в лісі чи в степу.
- Як же вона ловить рибу? - спитав Павлик, украй здивований.
Лісник пообіцяв нам показати.
І ось одного разу, натрапивши на свіжі сліди, що вели до озера, ми підкралися до прибережних кущів...
Лисиця підійшла до озера, трохи постояла. Потім нечутно забрела у воду і завмерла, мов закам'яніла. Та вже наступної миті блискавично вдарила лапою - і вихопила з води сріблясту рибку. Проковтнувши здобич, руда хитрунка знову завмерла.
Тим часом на небокраї з'явилися темні хмари. Повіяв холодний вітерець, зашуміли кущі. По воді побігли дрібні хвильки, заважаючи риболовлі. Лисиця, петляючи, аби заплутати свої сліди, побігла до лісу.
Ми вирішили поглянути, де її лігво, і покрадьки подалися слідом.
Ось вона вже піднялася на вершину пагорбка, ось шугнула в глибоку балку.
Ми теж спустилися вниз, обнишпорили всі кущі, та лисячої нори ніде не знайшли.
Що за дивина? Ніби руда крізь землю провалилася.
Через кілька днів ми втрьох знову навідалися на те саме місце. І знов побачили лисицю. Та як ми не намагалися простежити, куди ж вона сховається, лисиця й цього разу зникла безслідно.
- Це нам, видно, найхитріша попалася, - пожартував лісник.
Ось випав перший сніжок. Ми йшли понад озером і знову натрапили на заплутані лисячі сліди. Тихенько прокралися на берег: лисиця стояла у воді - рибалила.
Руда зразу ж помітила нас і чимдуж кинулася до балки.
Еге, тепер на снігу вже так просто від нас не сховаєшся!
Сліди обривалися коло двох розлогих ялин. Геть здивовані, ми зупинилися: сліди кінчаються, а нори не видно. Де ж руда?
І раптом лісник поманив мене пальцем і кивнув на нижні лапаті віти похиленої ялини, що майже стелилися по землі. На снігу, що припушив віти, виднілися лисячі сліди.
Ми разом підвели голови і так стояли довгенько, приголомшені: на зламаній верхівці ялини чорніло велике старе лелече гніздо, а з нього визирав кінчик рудого хвоста!..
Хто знає, скільки б вона нас дурила, коли б не випав перший сніг.
Немає коментарів:
Дописати коментар