День за днем, і крок за кроком…                                                                           З новим щастям, З Новим Роком!                                                                            

                                                19 ГРУДНЯ - СВЯТО CВЯТОГО  МИКОЛАЯ

                                                              То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю,  служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А як не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.

Жила одна бідна удова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.
А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.

Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.

               

 

                                 НАРОДНИЙ  КАЛЕНДАР                                                            18 ГРУДНЯ - ПРЕПОДОБНОГО САВИ

                                                  На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити». Хто ж не працював, то казали: «Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали»...

«Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці. Сава приїхав на білих санках. Сави дні прибавили. Сава мостить, а Микола гвоздить. Савка бідний, Микола багатий. Сава - батько зимового Миколи. Варвара ночі увірвала, а Сава день доточив…» - такі, зокрема, приказки побутували на свято Сави.         

Вісімнадцятого грудня - День Преподобного Сави, в народі - Сави, батька зимового Миколи. 

Віруючі за християнською традицією вшановували преподобного Саву Освяченого, який у 8 років таємно від батьків пішов у Капподокійський монастир. Там прийняв чернецтво і згодом ніс чернечий подвиг у Палестинській пустелі. Преподобний Сава зцілював молитвами і творив чудеса.

Варвари і Сави називали «миколаїними» святами. На відміну від свята Варвари, наступний день, Сави, вважався здебільшого чоловічим. На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”... 

Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози.

                             НАРОДНИЙ  КАЛЕНДАР  

17 грудня - "Варвари"

Сімнадцятого грудня - день Варвари Великомучениці, або в народі Варвари.
Свята Варвара народилася у місті Іліополі, що у Малій Азії. Мати Варвари рано померла, і мала дитина залишилася на вихованні у батька-язичника. Та дитина замислювалася над християнськими істинами. Дізнавшись про відступницькі нахили своєї доньки, батько віддає свою дитину на розсуд місцевої влади. Зрозумівши непохитність дівчини у її поглядах, влада піддає дівчину жорстоким тортурам. Наступного дня вранці після тривалих катувань Варвара прокинулася без жодної рани на тілі. Розгнівавшись, імператор Максиміліан наказав її батькові вбити дочку мечем. Таким чином, великомучениця Варвара, не зрікшись своїх переконань, загинула від руки колись люблячого батька. Через кілька століть нетлінні останки св. Варвари були перенесені до Візантійського Константинополя.
До України мощі святої Варвари потрапили з доброї руки дружини київського князя Святополка Ізяславовича Варвари. Князь Святополк-Михайло побудував Михайлівський Золотоверхий собор, де і зберігалися мощі св. Варвари більш ніж 800 років. Сьогодні їхнім постійним місцем спочинку є собор св. Володимира у Києві. Для поклоніння мощі святої Варвари з певною періодичністю встановлюються у храмах багатьох міст України.
Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була дуже здібною до вишивання, так що вишила ризи самому Ісусові Христові.

                                                             НАРОДНИЙ  КАЛЕНДАР
                                     14 ГРУДНЯ - ДЕНЬ СВЯТОГО ПРОРОКА  НАУМА                                                                  

Церковне свято 14 грудня - День Святого Наума

СВЯТИЙ НАУМ - пророк з Галилеї. Жив у VII столітті до Різдва Христового. Книга пророка Наума є в Старому Завіті.
Обставини життя його невідомі. Помер на 45-му році життя і похований в своїй рідній землі.

З цього дня селянських дітей починали зазвичай вчити грамоті. У зв'язку з цим і приказка: "Пророк Наум наставить на ум".

                                                                     
Народні прикмети на 14 грудня

1. Північний вітер дме - будуть сильні морози найближчим часом
2. Якщо людина народився 14 грудня, то він буде відмінним викладачем. В якості талісмана йому рекомендується носити халцедон
3. Зимові зірки 14 грудня на небі переливаються - прикмета до того, що варто чекати хуртовини
4. Глухо чується собачий гавкіт - чекай снігопаду.                                                               
 

                            ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я                                

Наум поставить на розум.

Пророк Наум наставить (наставляє) на розум.

Пророк Наум і худий розум на розум наведе.

До святого Наума-Грамотнику зверталися із проханням "наділити розумом", "наставити на розум".

Панотець Наум, наведи мене на розум!

                                                               НАРОДНИЙ  КАЛЕНДАР
                                              13 ГРУДНЯ - АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО                                                                         

13 грудня Свята Православна Церква молитовно згадує пам'ять святого апостола Андрія Первозваного. Саме йому, апостолу слов'ян, ми, українці, вдячні за його євангельську проповідь на нашій землі. 

      Апостол Андрій був братом первоверховного апостола Петра і походив з міста Віфсаїди, що в Палестині. З юних років він надавав перевагу духовним, вічним цінностям і тому коли почув проповідь Іоана Хрестителя про покаяння, став його учнем. Іоан смиренно називав своє служіння лиш звісткою про прихід Того, хто стане втіленням усіх старозавітних пророцтв, усіх очікувань людства. Тому коли він, вказуючи на Ісуса, мовив: “Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”, Андрій відразу пішов за Христом. Потім Андрій покликав свого брата Симона, якого пізніше Господь назвав Петром, тобто Скелею. Андрій став першим послідовником Ісуса Христа, тому й одержав найменування Первозваний.

Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа,Його чудес, що підтверджували Його божество. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. Після Воскресіння Спасителя разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Елеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.  

                                                 6 ГРУДНЯ - ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

                      

 

 

 

  За нашу рідну Україну,

   Що зберегли за всі віки - 

   Низький уклін і тричі "СЛАВА!

  Українські захисники!

                                                     НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР
                                4 ГРУДНЯ ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ  БОГОРОДИЦІ
Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці встановлено в пам'ять події з раннього дитинства Діви Марії. Коли їй виповнилося три роки, її благочестиві батьки (Іоаким і Анна) поспішили виконати обітницю, даний до народження Марії: віддати доньку на виховання і служіння при храмі. В оточенні родичів, одягнена в найкращий одяг, Марія з батьками підійшла до східців Єрусалимського храму.

      Назустріч майбутньої Матері Спасителя вийшли священики, що служили при храмі. Святий Захарія, прозрівши долю Діви-Немовля, взявши її за руку, увів у храм, спочатку в її святилище, а потім у внутрішній відділення - у «Святая Святих», за другу завісу, куди не тільки жінкам, але й священикам не можна було входити; один лише первосвященик раз на рік міг входити туди з жертовною кров'ю. Передавши в храм дари і отримавши благословення від архієрея, Іоаким і Анна повернулися додому, а дівчинка Марія залишилася при храмі.
  
    Народні прикмети на Введення в храм Пресвятої Богородиці.
За старих часів православні асоціювали свято Введення в храм Пресвятої Богородиці не стільки з Богородицею, скільки з початком справжньої зими, її вступом у свої права. Оскільки грудень був багатий всілякими святами, люди прагнули знати, яка погода випаде на святковий час.
За народною прикметою, якщо на Введення в храм Пресвятої Богородиці буде мороз, то і всі свята виявляться морозними, якщо ж погода буде порівняно м'якою, значить, в свята на вулиці буде не дуже холодно.